Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: база для нарахування збору щодо нерухомого та рухомого майна

 Об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені п.п. 14.1.280 і 14.1.281 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать йому на праві власності і знаходяться на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, зокрема:
  • нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості), у тому числі і об’єкти незавершеного будівництва.
  • рухоме майно, у тому числі: транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, інше цінне рухоме майно (предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо).
    Пункт 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначає базу для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування виходячи із конкретних об’єктів декларування.
    Для зазначених об’єктів декларування база для нарахування збору визначається, зокрема, але не виключно, як:
  • витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;
  • вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів.
    За власним бажанням декларанта для рухомого майна (крім дорогоцінних металів, транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, витворів мистецтва, дорогоцінного каміння (у тому числі органогенного утворення) та виробів з них) базою для нарахування збору може бути самостійно визначена декларантом вартість об’єктів декларування, які знаходяться (зареєстровані) на території України.
    Зазначена норма передбачена п.п. «б» – «е» п. 4, п. 7.2 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

Начальник Миколаївської ДПІ
ГУ ДПС у Львівській області Микола ФЕРЕНЦ